Як писати історію. Лукіан

Чудова розповідь і прекрасний переклад у книзі 1962 року. Якщо ви думаєте, що спотворення історії винахід останніх кількох століть, то це зовсім не так.

На 30 сторінках Лукіан так майстерно наводить приклади спотворення історії на благо автора або його збагачення, що одразу розумієш, це триває вже не одне століття, та що там століття, не одне тисячоліття вже.

Ну ось, наприклад: "13. Де ж після цього приємність у подібних творах? Мабуть, тільки абсолютно нерозважлива людина стане радіти подібним похвалам, які можна зараз же викрити. Так потворні люди, і особливо жінки, наказують художникам писати їх якомога красивішими: вони думають, що стануть кращими тому, що художник накладе більше фарби і домішає багато білил. Такою є більшість істориків: вони дбають кожен про сьогодення і про користь, яку вони сподіваються витягти з історії; їх, справедливо кажучи, треба ненавидіти, тому що стосовно сучасників вони - явні й невигадливі підлабузники, а перед майбутніми поколіннями вони своїми перебільшеннями роблять підозрілими всі свої історичні твори. Якщо ж хто-небудь думає, що все-таки деяка приємність має бути введена в історію, то скільки є істинно приємних речей, що полягають у красі викладу, але більшість, нехтуючи цим, насильно вносить у свою працю зовсім їй чуже."
Але на критиці він не зупиняється, він одразу ж говорить про те, як потрібно її писати, і що є важливим у цьому процесі.

Оповідання дуже мале і входить до список великих творів за версією Мортіммера Адлера. Тож можна дуже швидко поставити собі одразу кілька галочок, прочитати давньогрецького філософа, книжку зі списку всіх часів і просто отримати задоволення.