Про Південну та Північну Корею
У процесі читання книжки "Чому нації занепадають?" мене зачепив розділ з описом розвитку Південної та Північної Кореї.
"У літку 1945 року, коли Друга світова війна наближалася до завершення, японці почали згортати свою колонію в Кореї. Протягом місяця після безумовної капітуляції Японії 15 серпня Корею було розділено вздовж 38-ї паралелі на дві сфери впливу. Південь потрапив під адміністрацію США, Північ - Росії. Нелегкий мир холодної війни було підірвано у червні 1950 року, коли армія Північної Кореї зробили значний прорив, захопивши столицю - місто Сеул, до осені вони мусили повністю відійти.
...
У Південній Кореї люди живуть за стандартами, подібними до Португалії та Іспанії. На Півночі у так званій Корейскій Народно-Демократичній Республіці стандарти життя подібні до країн країн тропічної Африки, близько 1/10 від рівня життя у Південній Кореї. Охорона здоров'я північних корейціі ще в гіршому стані - середня тривалість життя тут на 10 років меньша ніж їхніх родичів на південь від 38-ї паралелі.
На карті зображено економічне провалля між обома частинами Кореї. Тут представлено супутникові зйомки інтенсивності світла вночі. Північна Корея майже повністю темна через брак електрики, а Південна - сяє світлом.
Ці разючі відмінності на походять із далекого минулого. Фактично їх на було до кінця другої світової війни. Однак після 1945 року уряди на Півночі й Півдні обрали дуже різні шляхи організації своєї економіки. Південною Кореєю керував і формував її економічні й політичні інститути зі значною підтримкою від США випускник Гарварду й Прінстона, переконаний антикомуніст Сингмен Рі. У 1948 році Рі було обрано президентом. Загартована корейською війною і боротьбою із загрозою комунізму, що намагався поширитися на південь від 38-ї паралелі, Південна Корея на була демократичною. Рі ш його так само відомій наступник генерал Пак Чон Хі потрапили в історію як авторитарні президенти. Однак обидва створювали ринкову економіку, ща визнавала приватну власність.
...
Ситуація на північ від 38-ї паралелі інакша. Кім Ір Сен, лідер антияпонських комуністичних партизанів у часи Другої світової війни, у 1947 році утвердив себе диктатором і за допомогою Радянського Союзу жорстко впровадив централізовану планову економіку як частину так званої системи Чучхе. Приватну власність було оголошено поза законом, ринки скасовано. Обмежено не лише економічні свободи, а й свободи в усіх сферах життя Північної Кореї, для всіх, за винятком тих, хто опинився серед дуже малої правлячої групи навколо Кім Ір Сена, а пізніше його сина і наступника Кім Чен Іра. (Сноска: Нагадуємо читачеві, що книга готувалася до видання у 2011 році, коли в Північній Кореї при владу був Кім Чен Ір (помер 17 грудня 2011 р.). Його посаду успадкував його син Кім Чен Ин.)
...
Наприкінці 1990-х, через 50 років, розвиток Південної Кореї і стагнація Північної привели до десятикратної різниці між цими двома половинами колись єдиної країни. Уявіть, якою буде ця ризниця через одне-два столиття. Економічна катастрофа Північної Кореї, що призвела до голоду серед мільонів людей, якщо поривнювати її з економічним успіхом Південної Кореї, вражає: ні культура, ні георафія, ані невігластво не можуть пояснити розходження у шляхах Північної та Південної Кореї. За відповіддю звернімося до інститутів."
Далее авторы начинают описывать непосредственно свою теорию "Екстрактивні та інклюзивні економічні інститути". О чем я отдельно напишу по результатам прочтения книги.
Трейлер к фильму "В лучах солнца"