Групова динаміка

Групова динаміка - процеси взаємодії членів малої групи, а також науковий напрям, що вивчає ці процеси; його засновником вважають Курта Левіна, який і ввів термін групова динаміка, що описує позитивні й негативні процеси, які відбуваються в соціальній групі.

Групова динаміка, на його думку, має розглядати питання, пов'язані з природою груп, закономірностями їхнього розвитку й удосконалення, взаємодією груп з індивідами, іншими групами та інституційними утвореннями.

У 1945 році Левін заснував "Дослідницький центр групової динаміки" в Массачусетському технологічному інституті. Цей науковий напрям пов'язаний із психологією, соціологією, теорією комунікацій; вивчає насамперед поведінку невеликих груп.

Якщо у вас в компанії потрібне вирішення питань групової динаміки для ефективного керування портфелями, програмами та проектами напишіть мені на пошту mzosim@gmail.com або в телеграмм @mzosim, я вам допоможу з впровадженням.

Знання, отримані під час вивчення групової динаміки, застосовуються під час проведення бізнес-тренінгів, групової терапії.

Процеси групової динаміки

Оскільки члени групи взаємодіють і впливають один на одного, у групі виникають процеси, що відрізняють її від сукупності індивідуальних осіб. Серед цих процесів:

утворення підгруп за інтересами;
виникнення лідерів і їхній відхід у тінь;
ухвалення групових рішень;
згуртування і конфлікти в групі;
зміна ролей членів групи;
вплив на поведінку;
потреба в приєднаності;
розпад групи.

Причини утворення груп

Існує два види малих груп: формальні та неформальні. Причини їх утворення бувають різними. Формальні групи утворюються під впливом зовнішніх чинників, які задають систему приписів, розподіл ролей і статусів і навіть постановку групових цілей. Зовнішні чинники не є психологічними механізмами.

Основою ж неформальної групи є бажання людини належати до групи. Це насамперед пояснюється потребою людини у спілкуванні, а мала група стає середовищем для її задоволення.

До числа джерел, за допомогою яких може бути задоволена потреба у спілкуванні, американський психолог М. Шоу відносить так само міжособистісну атракцію та групове членство, вважаючи останнє можливістю задоволення афіліативної потреби - потреби належати до групи та перебувати з іншими.

Механізми групової динаміки

Механізми групової динаміки - це процеси, за рахунок яких відбувається становлення групи

Вирішення внутрішньогрупових протиріч.

Групі необхідно пройти через певну кількість конфліктів для вироблення своїх "групових норм", які будуть однаковими для всіх членів групи. Подолання конфліктів призведе до стабілізації групової структури. Можна виокремити кілька типів внутрішньогрупових суперечностей:

суперечність між потенційними можливостями групи, що збільшуються, і її нинішньою діяльністю
суперечність між зростаючим прагненням індивіда до самореалізації та самоствердження і водночас зростаючими тенденціями включення особистості в групову структуру, інтеграції її з групою
суперечності, що виникають через невідповідність дій лідера з тим, що очікують від нього інші члени групи.

"Ідіосинкратичний кредит"

Група дає право на поведінку, що виходить за рамки "групових норм", високостатусному члену групи (послаблень тим більше, чим вищим був внесок у досягнення групових цілей у минулому).

Ідіосинкразичний кредит вносить у життя групи інновацію, це стимулює перехід групи на новий рівень розвитку. Це є причиною, чому ідіосинкразичний кредит належить до механізмів групового розвитку.

Психологічний обмін

Група присвоює вищий психологічний статус члену групи за вищий внесок у її життя.[4] Існує два рівні психологічного обміну:

Діадний рівень

Є більш характерним на початкових етапах розвитку групи, поки вона ще не є цілісним утворенням. Обмін здійснюється між будь-якими двома членами групи, а зрештою відбувається всередині безлічі діад. Підсумком такого обміну є приписування певного статусу один одному.

Власне груповий рівень

Більшою мірою характерний для вже сформованої групи. Психологічний обмін виходить за рамки діад: однією зі сторін обміну є група, що виступає як сукупний колективний суб'єкт, який визначає статус своїх членів залежно від їхніх ціннісних внесків у життя групи.

Етапність розвитку малої групи

Становлення групи - це процес, що належить до групової динаміки, який полягає в поетапному розвитку групи за рахунок зміни етапів (або стадій). Однією з моделей, що демонструють зміну стадій, є модель Б. Такмена.

Ця модель є найпоширенішою, оскільки Такмен виокремлює дві сфери життєдіяльності групи: ділову (інструментальну, що присвячена розв'язанню групових завдань) та емоційну (експресивну, націлену на міжособистісні стосунки).

Лідерство

Лідером є такий член малої групи, який висувається в результаті взаємодії членів групи для організації групи під час вирішення конкретного завдання.

Лідерство - це суто груповий феномен, який не може бути реалізований у межах однієї людини. Саме тому цей феномен належить до динамічних процесів. У лідера більш виражений рівень активності при вирішенні групових завдань.

Лідер бере на себе конкретні функції в певний момент часу. Решта ж членів групи приймають за ним право виконувати ці функції. Відносини вибудовуються так, що лідер є ведучим, інші "йдуть за ним". Але ці відносини можуть бути несиметричними: рівень домагань лідера може бути набагато вищим за готовність решти прийняти його провідну роль.

Процес прийняття групового рішення

Групове рішення - це розв'язання членами групи проблеми, що стоїть перед ними. До функцій лідера входить процес організації групи для ухвалення групового рішення, що є досить складним завданням.

Є численні свідчення і підтвердження того, що в багатьох випадках групове рішення є ефективнішим, ніж індивідуальне. Найпоширенішою формою прийняття групового рішення є групова дискусія. Окремим випадком групової дискусії є Мозковий штурм (Brainstorming).

Групова згуртованість

Згуртованість - це динамічна характеристика групи, яка характеризує ступінь спільності, єдності групи, стійкість міжособистісних взаємин, ступінь емоційної привабливості групи для її членів. Групова згуртованість широко вивчалася в різних психологічних напрямах.

Насамперед вивчення цього феномена спирається на розуміння групи насамперед як систему міжособистісних стосунків, що базуються на емоційній основі.Перші дослідження цього феномена розпочалися в школі групової динаміки.

Групову згуртованість вимірювали на основі емоційної оцінки привабливості групи з боку її членів. У дослідженнях, які проводив Л.Фестінгер, згуртованість аналізували на основі частоти і міцності комунікативних зв'язків у групі.

Відрізняється підхід до групової згуртованості в соціометричному напрямі Д. Морено. Тут рівень групової згуртованості пов'язується з рівнем взаємної емоційної привабливості членів групи і визначається відносним числом (часткою) взаємних позитивних виборів або позитивних емоційних оцінок індивідів у групі.

Психологічна безпека

Важливою умовою сталого існування і розвитку будь-якої групи є психологічна безпека. Тобто така обстановка в організації, колективі, сім'ї та інших соціальних осередках, яка дає змогу членам групи діяти, не побоюючись негативних наслідків, пов'язаних із самооцінкою, статусом або кар'єрою (Kahn 1990, p. 708).

Може бути також визначена як можливість групи діяти без міжособистісних ризиків. У психологічно безпечних групах люди почуваються гідно оціненими та шанованими. Результати досліджень показують, що психологічна безпека є найважливішою умовою для розвитку групової динаміки та командного навчання.

Якщо стаття була для вас корисна підпишіться на розсилку або на мій телеграм канал.