Про свободу. Джон Стюарт Міль
Є маленькі книжки з великим смислом. Це одна з них. Вічні до роздумів теми, тільки подивіться зміст:
- Розділ I. Вступ
- Розділ II. Про свободу думки і критики
- Розділ III. Про індивідуальність як про один з елементів добробуту
- Розділ IV. Про межі влади суспільства над індивідуумом
- Розділ V. Застосування
Вона не даремно входить до переліку Великих книг Мортимера Адлера.
Приведу декілька уривків які зацікавили (це випадкові, бо там вся книга в помітках), якщо вистачить часу та натхнення зроблю переклад українською нижче всієї книги.
"Предмет мого дослідження не так звана свобода волі, настільки невдало протиставлена доктрині, хибно іменованій доктриною філософської необхідності, а свобода громадянська або громадська, властивості і визначеність тієї влади, яку можна справедливо визнати такою, що належить суспільству над індивідуумом."
"Загалом ліберальні прагнення не йшли далі конституційних обмежень, доки людство задовольнялося тим, що протиставляло одного ворога іншому і погоджувалося визнавати над собою пана з умовою тільки мати більш-менш дійсні гарантії проти зловживання ним своєю владою щоб обмежити владу політичних правителів. Таке обмеження і називалося свободою."
"...тому він поширився без жодних труднощів, і нині в політичних поглядах "тиранію більшості" зазвичай включають до числа тих зол, проти яких суспільство має бути насторожі."
"Ось чому недостатньо мати охорону тільки від урядової тиранії, але необхідно мати охорону і від тиранії панівної в суспільстві думки або почуття, - від властивого суспільству тяжіння, хоча й не кримінальними заходами, насильно нав'язувати свої ідеї та свої правила тим індивідуумам, які з ним розходяться у своїх поняттях..."
"Людина повинна мати повну свободу чинити як хоче в усьому, що стосується тільки її самої; але не можна визнати за нею свободу чинити на свій розсуд у тому, що стосується інших, під тим приводом, що справи інших - це її власні справи. Держава повинна поважати свободу кожного індивіда в усьому, що стосується винятково самого цього індивідуума, але водночас вона зобов'язана мати найпильніший нагляд за тим, як індивідуум користується владою, яку вона дозволяє йому мати над іншими людьми."
"Візьмемо для прикладу хоч виховання. Чи не становить це таку аксіому, яка майже очевидна сама по собі, що держава зобов'язана вимагати й навіть примушувати, щоб усі людські істоти, які народжуються її громадянами, отримували хоча б деяке виховання? А тим часом, чи багато знайдеться людей, які б наважилися відкрито визнавати і відстоювати цю істину."
"Чи має бути в цьому випадку допущено втручання чи ні?
Будь-яке діяння, наприклад, або гра мають бути терпимими, але звідництво чи утримання грального будинку належать також до таких дій, у яких має бути надана індивідууму повна свобода?"
Якщо в вас є повний переклад українською напишіть мені