Три закони діалектики

Згідно з матеріалістичною діалектикою, найпростіші частини діалектичного руху думки, викладені Гегелем у "Феноменології духу", відображають собою діалектичний характер руху в самій природі.

Саме тому розвиток історії світу загалом, абстрактно, світоглядно описано Енгельсом найбільш загальними рисами у вигляді так званих трьох законів діалектики:

• Закон єдності та боротьби протилежностей.
• Закон переходу кількісних змін у якісні.
• Закон заперечення заперечення.

Єдність і боротьба протилежностей

Перший закон діалектики показує, що суперечності об'єктивні і є внутрішніми джерелами розвитку більшості систем.

Протилежності - це такі сторони, які завжди виключають одна одну, доповнюють одна одну і перебувають у нерозривній єдності. Приклад: світло і темрява, добро і зло.

Основою всякого розвитку, з точки зору Енгельса, є боротьба протилежних сторін. Під час розкриття дії цього закону він наголошував на існуванні зв'язку та взаємодії між протилежностями, доводячи, що вони рухомі, взаємопов'язані та взаємодіють, і що цей взаємозв'язок виражається в тому, що кожна з них має власну протилежність.

Іншим боком діалектичних протилежностей є взаємне заперечення сторін, саме тому сторони єдиного цілого є протилежностями, вони перебувають не тільки в стані взаємозв'язку, а й у взаємозапереченні. Саме такого роду взаємовідносини протилежностей Гегель назвав протиріччями. "Суперечність є корінь усякого руху і життєвості: лише оскільки щось має в самому собі суперечність, воно рухається, має імпульс і діяльність". Хоча сам Гегель не був до кінця послідовний і дійшов висновку про необхідність примирення, нейтралізації протиріччя.

Єдність і боротьбу протилежностей у фізичних процесах можна проілюструвати на прикладі принципу корпускулярно-хвильового дуалізму, згідно з яким будь-який об'єкт може проявляти як хвильові, так і корпускулярні властивості. У біологічній еволюції саме шляхом боротьби спадковості та мінливості відбувається становлення нових форм життя.

Розв'язання будь-яких суперечностей являє собою стрибок, якісну зміну даного об'єкта, перетворює його на якісно інший об'єкт, який заперечує старий.

Перехід кількісних змін у якісні

У другому законі діалектики Енгельс визначає категорії якості, кількості та міри.

Якість - це внутрішня визначеність предмета, явище, яке характеризує предмет або явище в цілому. Якість - це перша безпосередня визначеність буття.

Кількість є визначеність, "байдужа для буття" - зовнішня визначеність речі. Якість і кількість не можуть існувати незалежно одна від одної, оскільки будь-яка річ або явище визначається і якісною характеристикою, і кількісними показниками.

"Демонстрацією" якісної та кількісної визначеності виступає міра, тобто співвідношення показників, своєрідна рівновага. Порушення міри змінює якість і перетворює одну річ на іншу, або одне явище на інше. Відбувається перерва поступовості, або якісний стрибок - це загальна форма переходу від одного якісного стану до іншого.

Класичним прикладом переходу від кількісних змін до якісних є зміна агрегатного стану, наприклад: лід - вода - пара. У міру нагрівання льоду спочатку відбувається кількісна зміна - зростання температури. При 0 °C, незважаючи на продовження нагрівання, температура льоду перестає зростати, лід поступово перетворюється на воду. Це вже зміна якості. Подальше нагрівання води знову спричиняє спочатку кількісні (зростання температури), а потім і якісні (поступове перетворення на пару за 100 °C) зміни.

Заперечення заперечення

Третій закон діалектики відображає циклічність процесу розвитку та його спрямованість. Процес розвитку має зворотно-поступальний повторюваний характер, але висхідний тренд формує спіралеподібну форму.

Заперечення заперечення означає, що перехід з одного якісного стану в інший стався після подолання старої якості і вторинного прийняття в новому вигляді того, що було накопичено на попередньому щаблі.

Приклад заперечення заперечення у формальній логіці: "Це вірно"; "Це невірно"; "Це не невірно". Останнє судження - заперечне, але в іншому відношенні, воно рівнозначне стверджувальному.

Приклад дії закону заперечення заперечення з математики, наведений Енгельсом: візьмемо позитивне число a, піддамо його запереченню і отримаємо -a (мінус a). Якщо ж ми піддамо запереченню це заперечення, помноживши -a на -a, то отримаємо +a² (a у квадраті), тобто первісну позитивну величину, але на вищому щаблі.

Іншим прикладом дії закону заперечення заперечення є процес взаємного заперечення атомістичної та континуалістичної концепцій картини світу протягом століть, починаючи з античності. Цей процес завершився в сучасній фізиці поверненням до ідеї неподільності, що розуміється як індивідуальність даного фізичного об'єкта і фундаментальних властивостей елементарних частинок.

Діалектична тріада

У матеріалістичній діалектиці поширена так звана діалектична тріада "теза - антитеза - синтез". Під "тезою" мається на увазі деяка ідея, теорія або рух.

Як опозиція до себе, теза, викликає негативне твердження - "антитезу". Протилежність тези і антитези триває доти, доки не буде знайдено таке рішення, яке виходить за рамки і тези, і антитези, визнаючи, однак, їхню відносну цінність і намагаючись зберегти переваги й уникнути недоліків.

Це рішення, що є третім діалектичним кроком, називається "синтезом". Одного разу досягнутий синтез, своєю чергою, може стати першим щаблем нової діалектичної тріади.